Класифікація помилок і недоліків у творчих роботах учнів

Класифікація помилок і недоліків у творчих роботах учнів

Вид помилки	Характер помилки
Змістові (З)	І. Інформаційно-тематичні: -  невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту; - невідповідність стилю і типу мовлення; - наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою переказу або твору; - відсутність важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки; - невдалі узагальнення, висновки; - неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності; - перекручення  первинного тексту; - невідповідність комунікативному завданню – не враховано мовленнєву  ситуацію, адресата мовлення та мету спілкування; - відсутність  доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної  позиції  (врахування при цьому виду роботи та жанру висловлювання). II. Помилки, що порушують структуру тексту: -  непропорційність   частин   тексту   (вступу, основної частини,  висновку) або відсутність якоїсь; -  невідповідність  тексту  плану висловлювання  (не розкрито мікротеми, порушено порядок їх викладу); - відсутність смислового зв'язку між частинами   тексту   та   в середині    мікротем  (непослідовність викладу думок)
Лексичні (Л)	Недоліки, пов’язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю.  Їх можна умовно поділити на дві групи: І. До цієї групи відносяться помилки, пов’язані  з порушенням лексичної та фразеологічної норми: - вживання слова у невластивому  йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «добра страва» (смачна страва); - порушення лексичної сполучуваності слів: «малий шелест листя» (тихий шелест), «зробити героїчний вчинок» (здійснити); - неточне вживання фразеологізмів: «жити іншим розумом» (жити чужим розумом), «стати за спиною» («жити за спиною»). ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення: - вживання зайвого слова (плеоназми): «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал»; - вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів:  «святкове свято», «в образі відображено»; - дослівний переклад російських слів або словосполучень, так звані «кальки» та вживання русизмів: «приймати участь» (замість брати участь)  «ти мені мішаєш» (заважаєш); - невиправданий повтор і того ж самого слова (словосполучення) в одному чи в сусідніх  реченнях; -  сплутування різних за значенням, але близьких за звуковим оформленням слів (паронімів): громадський – громадянський; - лексичні анахронізми, тобто слова, що не відповідають нормам певної епохи: Солдати князя Ігоря…
Граматичні (Г)	До граматичних помилок зараховують морфемні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні порушення.         І. Морфемні й словотвірні  помилки: 1) уживання нетипових для української мови словотворчих засобів, найчастіше суфіксів: атомщики, непередбачувальні, поставщиків, датчанин; 2) порушення закономірностей поєднання твірної основи й словотворчого засобу в похідному слові: подмінять, двохтрубне. ІІ. Морфологічні помилки (невідповідність формального вираження якогось із граматичних значень повнозначної (самостійної) частини мови - роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду): 1) неправильне вживання відмінкових форм: у тих степах випасали конів татари, турки й волохи; на чолі з Віктором Петренко; заливають водой; по дорогам; Ігоре Костянтиновичу; 2) неправильне вживання числових форм: заслухано інформації, консерва «Шпроти»; жінка не знала радостів у житті;. 3) неправильна родова кваліфікація форм: головна біль, найефективніша шампунь, НАТО висадив війська; близько двадцяти гривнів; 4) неправильне утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників: найбільш спритніший, один з найпередовіших районів, самі справжні гоніння; 5) неправильне утворення відмінкових форм прикметників: на природніх угіддях, на слабком вогні; 6) неправильне утворення форм числівників: від п'ятидесяти до шестидесяти відсотків, семистами, тисячу дев'ятисотий. 7) неправильне утворення форм числівників у структурі складних слів інших частин мови:  п'ятидесятиріччя бабусі; 8) неправильне утворення відмінкових форм займенників (крім написання разом, через дефіс): зобов'язаний усим, саме завдяки ньому, на їй була відповідальність; 9) неправильне вживання форм їх /їхній: це була їх помилка; 10) неправильне утворення форм ступенів порівняння прислівників: найбільш спритніше це зробив Сергій; більш вдаліше, найбільш зрозуміліше; 11) неправильне утворення станових форм: я вибачаюся; вони знемагалися від спеки й голоду; 12) неправильне утворення особових форм дійсного способу: на заняттях ми розучуєм нові пісні; воду звільнюють; купляйте продукти; викличіть лікаря; хотять; їсиш; ходе, гноють. АЛЕ: пишИш - орфографічна помилка; 13) неправильне утворення форм умовного способу: якби б вони тільки говорили; вони думають би щось корисне зробити; 14) неправильне утворення форм дієприкметників: читаючий учень; робивший ці підлості; 15) неправильне утворення форм дієприслівників: читаючі ці рядки, я плакала від болю; думая, що йому все минеться, Чіпка знову йшов на злочини; придбаваючи необхідні матеріали. 16) неправильне утворення форм на -но, -то: зіпсувато; перегнено. 17) неправильне утворення видових форм: кожного разу вони розсміювалися над нещасним однокласником. Але порушення, пов'язані з уживанням службових частин мови, не належать до групи морфологічних,  оскільки   службовий  статус  переводить  їх у розряд  синтаксичних засобів. Порушення, пов'язані з уживанням прийменників, часток, сполучників, варто кваліфікувати залежно від контексту або як синтаксичні, або як орфографічні (коли небудь, абож, всеж-таки), або як лексичні (так як = оскільки, тому що). ІІІ. Синтаксичні  помилки (побудова конструкцій (словосполучень, речень, надфразних єдностей), що не відповідають граматичному ладу української мови): 1) неправильне узгодження: чудова шампунь; 2) неправильне безприйменникове керування: щиро дякую вас; навчання математиці; 3) неправильне керування, засноване на нетиповому поєднанні іменника з прикметником: сьогодні я написала двоє листів друзям. 4) неправильне прийменникове керування, засноване на: неправильному виборі прийменника: комітет по захисту прав споживачів; знущання над малим бізнесом; уживанні одного прийменника в значенні іншого: реконструкція коштувала біля двадцяти тисяч гривень; 5) неправильна координація підмета й присудка: ви правильно говорила про це у своєму виступі; 6) неправильна побудова однорідного ряду: прийшли діти до мене з відрами, лопатами й граблями, з учителькою та завучем школи; редакція відреагувала як на листи читачів, так і відповіла на телефонні дзвінки. 7) неправильна побудова речень із дієприслівниковим зворотом: ідучи до школи, почався дощ; 8) неправильна побудова речень із дієприкметниковим зворотом (порушення цілісності дієприкметникового звороту): вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни; 9) порушення необхідного порядку слів: колектив редакції «Шевченків край» щиро вітаємо з нагоди виходу в світ десятитисячного номера газети; 10) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі або неадекватний контексту: діти любили їхню маму; 11) відрив підрядного означального речення від пояснюваного слова: я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну; 12) немотивована парцеляція: він зрозумів свою помилку. Але коли це вже було запізно; 13) використання займенника, що нееквівалентний замінюваній формі, або неадекватний контексту: це слабке та беззахисне створіння, яке залежить від всіх та всього, що її оточує; 14) вживання однотипних конструкцій.
Стилістичні (С)	Випадки недоцільного вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи: 1) уживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови; 2) уживання мовних штампів (кальок, кліше): червоною ниткою через усю поему проходить думка про об'єднання руських князів для захисту батьківщини; 3) нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови: у цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину; 4) неправильне вживання слів з переносним значенням, фразеологізмів, штучна образність: Якби Микола Джеря не втік від пана, він би перевернув світ; 5) нагромадження громіздких, важких для сприйняття речень.