Ой прийшла весна,

Ой прийшла красна!

Принесла весна працю

В кожен дім,

То нехай же радість

Завжди буде в нім.

Принесла весна щастя і тепло,

Ще й Великдень, червоне яйце,

Поклонімось і ми сьогодні за це.


Великдень – це не лише свято, яке ми будемо святкувати в неділю, це цілий комплекс обрядодій, яких дотримувалися наші пращури з сивої давнини. В першу чергу це Сорокаденний піст, Чотиридесятниця або Великий піст, впродовж якого люди намагалися утриматися від розваг та споживання скоромного. В цей період люди роздумували над своїм їством, думали про те, що є Бог, і готувалися до недільного свята Воскресіння Господнього.
Останній тиждень посту потрібно було ретельно підготувати господу та родину до самого дійства. Тут цілий набір ритуальних атрибутів. Це і готування ритуального хліба – паски, різних ритуальних яств на кшталт запікання ковбас, в деяких регіонах запікали навіть ціле порося, це і фарбування великодніх яєць. Яйцю надавали особливого значення – символ воскресіння. Яйце символізує модель всесвіту, з яйця починається життя. Традиція випікання пасок зараз увійшла в християнську традицію, але вона з’явилася ще задовго до введення християнства.

У великодньому кошику, крім паски і яєць, обов’язково мусило бути м'ясо, сало, сіль, бо великодній солі приписувалося магічне значення. Там мусив бути ніж. На сьогодні це пояснюється тим, що кроїти святу паску треба освяченим ножем, хоча цей ніж використовувався в дуже багатьох магічних практиках при ворожіннях та відшіптуваннях. Голка теж мала магічне значення, говорили, якщо подивитися у вушко на сонце, то це лікує від курячої сліпоти. Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів, або підкурювали людей чи тварин, якщо ті хворіли. Навіть кісткам приписувалося магічне значення. Шкарлупу від першого яйця треба було кинути в річку. Казали, що там за рікою, за водами знаходиться країна Ірій, де живуть наші давні предки рахмани. І коли ця шкарлупка через тиждень дійде до їхньої країни, вони теж будуть святкувати Великдень.
Три дні обов’язково святкували. Це і відвідування родичів, і розваги. На сьогодні у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях зберігся звичай гаївок, коли під церквою збирається все село, дзвонять дзвони, яким приписувалася магічна сила розбуджувати всю природу і відповідним чином провокувати здоров’я. Треба постояти під великоднім дзвоном для того, щоб протягом всього року не хворіти. Водять ігри, співають спеціальні пісні. Якщо раніше ці ігри проводили тільки дівчата, то на сьогоднішній день в деяких селах збирається все село. Це дуже красиво і урочисто. Маленькі діти грають в довгої лози, б’ються крашанками, дорослі водять хороводи. Найголовніше – це створити настрій великого весняного свята, яке нас чекає.